Незалежна Медіа-Профспілка України

Так вирішили у Дніпропетровську.

Розпочну з головного. Ініціативною групою під керівництвом волонтера Будинку для онкохворих дітей Кисленко Катерини (16 років) було прийнято рішення за рахунок власних ресурсів підготувати благодійний концерт. Мета - зібрати частину коштів на операцію з пересадки кісткового мозку 18-річному пацієнту Олегу Сеніну. 

У зв'язку з повною відсутністю фінансування у якості приміщення як для проведення  заходу, так і для репетицій було обрано літній кінотеатр "Експрес". Сказано - зроблено. У богом забутому ще у радянські часи "Експресі" розпочалися ремонтні роботи. Діти за рахунок власних сил оновлювали сцену, фарбували стіни, а у перервах - готували нові номери. Через декілька днів невідомі здійснили підпал кінотеатру. Згоріла уся електрика, полум'я не залишило навіть згадки про віддану працю, спрямовану на досягнення мети. Як представник громадської організації, я підготував лист до директора комунального підприємства "Центральний парк імені Лазаря Глоби" Кравченко Світлани Миколаївни (далі - С.М.) з проханням виділити для проведення заходу приміщення театру на воді. С.М. заявила, що їй необхідний дозвіл міського голови. А взагалі-то вона все одно проти. Як на неї, ці слюняві потуги нічого не варті. Тоді до справи підключилась депутат обласної ради Рудвольга Людмила Василівна. Так як міська рада ігнорувала її листи із проханням відреагувати на ініціативу дітей, було заключено договір з Кравченко напряму. Кульмінація подій яскраво проілюструє, що за всі 18 років незалежності суттєвих змін у державі не відбулося.

  У день проведення концерту Кравченко відкрито заявила, що "Никакого концерта здесь и близко не будет!", в результаті чого сам захід було зірвано. Діти залишились ні з чим. 

Як стало відомо в ході вивчення відкритих джерел, під керівництвом амбіційної директорки співробітники приватної служби охорони неодноразово перешкоджали здійсненню журналістами своїх професійних обов'язків із застосуванням фізичної сили. Що порушує статтю 171 Кримінального Кодексу України "Перешкоджання професійній діяльності журналіста", і тягне за собою відповідальність у вигляді обмеження волі на строк до 5 років. Зокрема, постраждали знімальні групи студії "Резонанс-ТБ" і корпункту 5го каналу.  Міська прокуратура занотувала свідчення журналістів і одразу зникла з поля зору. Але найцікавіше - ще попереду.

 Справа в тому, що рішенням Верховного суду України від 12.08.09 на посаді директора КП відновлено попередника Кравченко Бориса Дєдова. Проте державна виконавча служба не поспішає виконувати рішення.  Нагадаю: у 2008 році справу Дєдова було охрещено журналістами, як випадок "комунального рейдерства".  Адміністрація була фактично захоплена тими ж самими охоронцями, а рішення  суду   щодо звільнення з посади Дєдова - сфальсифіковано (до речі, пізніше суд виправив свою помилку, скасувавши постанову) . Саме тоді на горизонті мас-медіа вперше з'явилась економіст ринку "Озерка" Світлана Кравченко, яка швидко перекваліфікувалась на директора КП.

В цілому історія сумна. Коли держава не виправдовує себе, знаходяться люди, які прагнуть змін. Які відкривають двері інакшому "завтра". Активний соціум - в нас він ще тільки формується. І я хочу просто відмітити Кисленко Катерину, Дяченка Олександра,  та ще багатьох інших, які зробили свій перший крок у суспільно-корисному руслі. Вірю, що не останній. Проста істина - крім нас самих є ще ті, хто поруч. Ті, хто чекає. І їх треба цінувати.

  Так чи інакше, маємо що маємо. Як казав Кравчук. З мого боку можу відкрито заявити, що МГО "Ідейна варта" зараз докладно вивчає обставини справи з метою захистити права постраждалих.